Іноземець на цивільному договорі або B2B — що з дозволом після зміни договору

Дві нові норми

Art. 33 ust. 2 закону від 20 березня 2025 р. містить каталог ситуацій, у яких зміна або видача нового дозволу на роботу для польського суб'єкта, що доручає роботу, не потрібні. Закон від 11 березня 2026 р. додав до нього пункт 3: коли польський суб'єкт, що доручає роботу іноземцеві, та іноземець уклали трудовий договір замість цивільно-правового договору або коли в рішенні, про яке йдеться в art. 11 ust. 1 pkt 7a закону від 13 квітня 2007 р. про Державну інспекцію праці (Państwowa Inspekcja Pracy), встановлено існування трудових відносин.

Аналогічне правило стосується заяв. Art. 69 того самого закону перераховує випадки, коли внесення нової заяви про доручення роботи до реєстру заяв не потрібне. Доданий пункт 5 має ідентичний зміст.

Що з цього випливає на практиці

Норми охоплюють дві різні ситуації: добровільну зміну, за якої сторони самі укладають трудовий договір замість договору доручення (umowa zlecenia) або іншого цивільно-правового договору, та вимушену зміну, за якої існування трудових відносин встановлює рішення за art. 11 ust. 1 pkt 7a закону про PIP.

В обох випадках чинний дозвіл на роботу або внесена до реєстру заява залишається підставою доручення роботи. Роботодавець, який виконує припис інспектора з art. 11 ust. 2 закону про PIP і укладає трудовий договір, отже, не потрапляє водночас у звинувачення в дорученні роботи без потрібного документа, що легалізує роботу.

Порядок має значення: рішення за art. 11 ust. 1 pkt 7a може бути ухвалене лише тоді, коли не виконано припис з art. 11 ust. 2 pkt 2.

Чого ці норми не вирішують

Це вузький виняток, і його не слід розширювати. Поза його межами лишається зміна роботодавця — новий суб'єкт, що доручає роботу, потребує власного титулу для доручення роботи. Поза межами лишається також зміна посади чи виду роботи, що виходить за попередній обсяг обов'язків, а також зниження винагороди нижче вказаної в документі, що легалізує роботу.

Нові норми не зачіпають титулу на проживання. Зміна підстави працевлаштування не створює і не продовжує права на проживання — легальність проживання та легальність роботи — це два незалежні напрями.

Варто пам'ятати, що art. 69 pkt 3 закону вже раніше дозволяв збільшити робочий час або кількість годин роботи до повного виміру без нової заяви, а pkt 4 — змінити назву посади без зміни обсягу обов'язків іноземця.

Увага на єдиний дозвіл на проживання та роботу

Нові норми стосуються дозволу на роботу (art. 33 закону від 20 березня 2025 р.) та заяви про доручення роботи (art. 69 цього закону). Вони не розв'язують ситуацію іноземця, який працює на підставі дозволу на тимчасове проживання та роботу, виданого воєводою (wojewoda).

Відповідно до art. 118 ust. 1 закону про іноземців у рішенні про надання дозволу на тимчасове проживання та роботу зазначаються, зокрема, суб'єкт, що доручає роботу, посада або вид роботи, найнижча винагорода, робочий час та вид договору, на підставі якого іноземець має виконувати роботу (pkt 5). Art. 120 ust. 1 pkt 3 передбачає зміну дозволу за заявою іноземця, якщо той збирається виконувати роботу на інших умовах, ніж визначено в art. 118 ust. 1 pkt 2–5.

Отже, якщо в єдиному дозволі зазначено цивільно-правовий договір, перехід на трудовий договір змінює один з елементів рішення. Шляхом тоді є зміна дозволу в порядку art. 120 закону про іноземців, а стороною цього провадження є виключно іноземець.

Ризик на боці співпраці B2B

Контроль Державної інспекції праці сьогодні охоплює також суб'єктів, для яких роботу виконують особи, що провадять на власний рахунок господарську діяльність, — art. 13 pkt 1 закону про PIP у редакції, наданій реформою, і за період року, що передує дню початку контролю, незалежно від підстави виконання роботи.

Якщо співпраця B2B з іноземцем насправді має ознаки з art. 22 § 1 Кодексу праці — підпорядкування, визначені місце й час, відсутність господарського ризику на боці виконавця, — сама правова форма не захищає. Art. 22 § 1(1) Кодексу праці вирішує, що працевлаштування за таких умов є працевлаштуванням на підставі трудових відносин незалежно від назви договору, а § 1(2) забороняє замінювати трудовий договір цивільно-правовим за збереження цих умов.

До цього додається питання, чи міг іноземець взагалі виконувати роботу на цій підставі. Провадження господарської діяльності іноземцем підлягає окремим обмеженням, а титул на проживання буває пов'язаний із конкретною формою активності.

Правова підстава

Закон від 11 березня 2026 р. про зміну закону про Державну інспекцію праці та деяких інших законів (Dz.U. 2026 poz. 473, проголошений 7 квітня 2026 р., основна частина набула чинності 8 липня 2026 р.). Закон від 20 березня 2025 р. про умови допустимості доручення роботи іноземцям на території Республіки Польща (Dz.U. 2025 poz. 621 ze zm.) — art. 33 ust. 2 pkt 3, art. 69 pkt 3–5. Закон від 13 квітня 2007 р. про Державну інспекцію праці — art. 11 ust. 1 pkt 7a, art. 11 ust. 2, art. 13 pkt 1. Закон від 12 грудня 2013 р. про іноземців — art. 118 ust. 1, art. 120. Кодекс праці — art. 22 § 1.